Мета. Наукове обґрунтування та удосконалення параметрів і критеріїв моніторингу якості природних і питних вод з урахуванням вимог європейського законодавства.

Матеріали. Проведено аналіз європейської та української нормативної документації щодо контролю якості природних і питних вод. Досліджено якість водопровідних питних вод з поверхневих і підземних джерел питного водопостачання, з пунктів розливу і фасованих за санітарно-хімічними показниками в різних областях України протягом останніх 17 років (більше 600 проб).

Методи: бібліографічний, нормативно-пошуковий, санітарно-гігієнічні, санітарно-хімічні та експертної оцінки.

Основні результати. В роботі науково обґрунтовано та удосконалено параметри і критерії моніторингу якості вод, враховуючи вимоги європейського законодавства та результати багаторічного вивчення пріоритетних показників якості природних і питних вод, а також їх впливу на здоров'я споживачів. Зазначено, що розробка програми порядку моніторингу питних вод повинна проводитися з урахуванням результатів моніторингу природних вод. Удосконалено критерії аналізу, що повинен проводитися у разі проведення моніторингу вод, запропоновано аналізувати наявність проблемних показників,
до яких слід відносити показники, концентрації яких: перевищують гігієнічний норматив для питних вод до або / та після очищення, а також нестабільні і наближені до рівня зазначеного нормативу (більше 0,75 нормативу). Порівняльна оцінка Директиви 98/83/ЄС та ДСанПіН 2.2.4-171-10 щодо порядку моніторингу якості питних вод за мікробіологічними та органолептичними показниками показала, що при продуктивності водопроводу < 130 000 м3/добу ДСанПіН передбачено жорсткіший контроль, що доцільно зберегти у разі імплементації зазначеної Директиви. Виявлено, що у Директиві 98/83/ЄС відсутній порядок контролю якості питної води щодо вмісту залишкових кількостей реагентів та гігієнічні нормативи для них (регламентовано у ДСанПіН 2.2.4-171-10), що мають залишитися й у поновленому національному нормативному документі. Встановлено, що доочищені водопровідні питні води з поверхневих та підземних джерел питного водопостачання мають стабільний склад, тому вимоги до якості таких вод та періодичність їх контролю мають бути однаковими. Для знесоленої питної води при штучній мінералізації у пунктах розливу продуктивністю до 5 м3/добу знижено частоту визначення мінеральних речовин (замість одного разу на тиждень, передбачено один раз на місяць). Запропоновано для питних вод у разі знезараження діоксидом хлору встановити норматив для хлоратів згідно з рекомендаціями ВООЗ (0,7 мг/л) та проводити його контроль один раз на місяць; для питних вод, що потребують очищення від тригалогенметанів, слід встановити жорсткіший контроль якості питної води на вміст цих канцерогенних речовин (не рідше, ніж один раз на три місяці). Вперше зазначено, що після переобладнання системи водопостачання та змін в технології водопідготовки виробники можуть проводити контроль якості питної води не за повним переліком показників, а тільки за тими, що можуть змінюватися, що є економічно доцільним. Запропоновано впроваджувати комплексний еколого-гігієнічний моніторинг природних та питних вод за новим порядком, що буде суттєвим кроком до поліпшення якості питних вод та впровадження європейського законодавства в Україні.

моніторинг, природні води, питні води, пункт відповідності, періодичність контролю

1. Прокопов В.О. Питна вода України: медико-екологічні та санітарно-гігієнічні аспекти. К. : Медицина, 2016. 400 c.

2. Сташук В.А., Яцик А.В. До питання водної політики в Україні. Сучасні проблеми охорони довкілля, раціонального використання водних ресурсів та очистки природних і стічних вод : зб. тез доп. міжнародної наук.-практ. конф. К., 2007. С. 162 - 166.

3. Гаркавий С.І., Сало Т.Л., Чорнокозинський А.В. Екологічні та санітарно-гігієнічні аспекти впливу скиду стічних вод міст на якість поверхневих вод басейну р. Дніпро. Науковий вісник Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. 2010. № 27. С. 83 - 92.

4. Левицька С.П. Сучасний вплив антропогенного навантаження на якісний стан поверхневих вод України. Міжнародний Водний Форум «АКВА УКРАЇНА-2004»: зб. тез доп. наук.-практ. конф. К., 2004. С. 56 - 57.

5. Луцько В.С. Екологічна безпека водних ресурсів України в умовах глобалізації. Міжнародний Водний Форум «АКВА УКРАЇНА-2003»: зб. тез доп. наук.-практ. конф. К., 2003. С.21 - 29.

6. Гончарук В.В., Жукинский В.Н., Чернявская А.П., Скубченко В.Ф. Разработка эколого-гигиенической классификации качества поверхностных вод Украины – источников централизованного питьевого водоснабжения. Химия и технология воды. 2008. Ч. ІІ. С. 3 - 51.

7. Харабрин А.В. Экологический мониторинг качества воды и оценка барьерной роли сооружений водоподготовки (на примере Северного ковшового водопровода г. Уфы) : автореф. дис. … канд. тех. наук. Уфа., 2004. 24 с.

8. Мокиенко А.В., Петренко Н.Ф., Гоженко А.И. Обеззараживание воды. Гигиенические и медико-экологические аспекты. Диоксид хлора: монография. Одеса : ТЭС, 2012. Т. 2. 650 с.