Значне розширення міжнародної торгівлі харчовими добавками (ХД) поставило вимогу вирішення проблеми доцільності використання ХД при виробництві, пакуванні, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів (ХП).
В Україні використання ХД регламентується «Санітарними правилами з використання харчових добавок», які цілком відповідають міжнародним вимогам.
Для поліпшення міжнародної торгівлі ХП, що містять ХД, Радою ЄС була розроблена та апробована раціональна система цифрової кодифікації ХД з літерою "Е" з три- чи чотиризначним номером (кодом), що присвоєний конкретній ХД. Вона включена до Codex Alimentarius, Директив ЭС, ФАО/ВООЗ як міжнародна цифрова система кодифікації. Код ХД підтверджує, що дану сполуку перевірено на безпечність, відповідність критеріям чистоти та гігієнічним нормативам щодо ХП.
Відповідно до Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів" забороняється реалізація та використання вітчизняних та ввезених до України імпортних ХП без маркування державною мовою про склад харчового продукту із зазначенням переліку назв ХД, що були використані в процесі його виготовлення.
Більшість ХД не впливають на організм споживачів, є інертними в кількостях, що використовуються, але деякі з них спроможні спричинити несприятливу дію на організм людини при надходженні в значній кількості, тому їх гігієнічна регламентація є вкрай необхідною.

харчові добавки, технологічні функції, регламентація, функціональні класи, безпечність та якість.

1. Адамчук Т.В. Підсолоджувачі та принципи їх регламентування. Проблеми харчування. 2003. № 3. С. 68 – 70.

2. Арсеньєва Л.Ю. Харчові та дієтичні добавки: Конспект лекцій для студентів. К. : НУХТ, 2011. 71 с.

3. Булдаков А.С. Пищевые добавки: Справочник. 2-е изд., перераб. и доп. М. : ДеЛи принт, 2001. 436 с.

4. Гігієна харчування з основами нутриціології: Підручник. За ред. проф. В.І. Ципріяна. К. : Медицина, 2007. Кн. 2. С. 227 – 250.

5. Димань Т.М., Барановський М.М., Білявський Г.О. та ін. Екотрофологія. Основи екологічно безпечного харчування. Навчальний посібник. К. : Лібра, 2006. С. 162 – 169.

6. Європейські вимоги до харчових добавок: Довідник. Львів, 1997. 125 с.

7. Івахно О.П., Козярін І.П. Проблеми використання харчових добавок у продуктах дитячого харчування. Довкілля та здоров’я. 2019. № 1. С. 29 – 32.

8. Кобзар А.Я., Корзун В.Н., Карандєєва Н.І., Дзюба Є.О. Харчові добавки: віддалена загроза. Довкілля та здоров’я. 2013. № 1. С. 70 – 74.

9. Козярін І.П. Організація гігієнічного контролю за використанням харчових добавок. Сімейна медицина. 2012. № 3. С. 39 – 41.

10. Мартинчик А.Н., Маев И.В., Янушевич О.О. Общая нутрициология. М. 2005. С. 321 – 324.

11. Мищиряк В.Г. Справочно-информационный сборник по гигиене питания и пищевой санитарии. Донецк, 2010. С. 21 – 44.

12. Нечаев А.П., Кочеткова А.А., Зайцев А.Н. Пищевые добавки. М. : Колос, 2001. 178 с.

13. Пересічний М.І., Кравченко М.Ф., Карпенко П.О. Підсолоджувальні речовини у харчуванні людини. К., 2004. 446 с.

14. Деякі питання проведення заходів офіційного контролю товарів, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту) : Постанова КМУ від 24.10.2018 р. № 960. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/960-2018-%D0%BF#Text

15. Радыгина Л.Ф., Абрамова Л.С. Применение пищевых добавок в технологии рыбной продукции. Пищевая промышленность. 2004. № 3. С. 14 – 17.

16. Санітарні правила по застосуванню харчових добавок : Наказ МОЗ України № 222 від 23 липня 1996 р. Збірник важливих офіційних матеріалів з санітарних і протиепідемічних питань. К., 1997. С. 122 – 184.

17. Сарафанова Л.А. Пищевые добавки: Энциклопедия. 2-е изд. СПб. : ГИОРД, 2004. 808 с.

18. Смирнов Е.В. Пищевые красители: Справочник. СПб. : Профессия, 2009. 352 с.

19. Смоляр В.І. Харчова експертиза. К. : Здоров’я, 2005. 448 с.